Paperback, Published in Jun 2007 by Acantilado
Page count: 328
Ðового роману від Ð®Ñ€Ñ–Ñ Ðндруховича чекали вже давно, дехто навіть Ñ– чекати кинув. Утім, мабуть, ніхто не ÑподівавÑÑ Ñ‚Ð°ÐºÐ¾Ð³Ð¾ незвичного Ðндруховича – хіба тільки ті, хто уÑвідомлював, що виводити Ðндруховичеву прозу треба вже не так від бубабіÑÑ‚Ñької трилогії, Ñк від "Центрально-Ñхідної ревізії" – Ñтрогого, піднеÑеного й Ñкорботного роману, замаÑкованого під "еÑей". Окремі фраґменти "ДванадцÑти обручів", опубліковані в "ПотÑзі" та "Критиці", тільки збивали з пантелику: лишаючи загальне Ð²Ñ€Ð°Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð½ÐµÐ²Ð»Ð°Ñтивого Ðндруховичу пиÑьма, вони, водночаÑ, були надто різними, аби через ці дві точки отак проÑто пройшла прÑма уÑвлюваного роману. Тлумачити нову Ðндруховичеву прозу, здаєтьÑÑ, значно Ñкладніше, ніж Ñтаріші його ігрові та поÑтмодерні твори. Вона виразно менш Ñкладна Ñ– Ñкладена, натоміÑть прозоріша й ÑамодоÑтатніша, Ñебто не наÑтільки інтертекÑтуальна (хоча таки інтертекÑтуальна), не наÑтільки філологічно залежна (хоча таки залежна), не наÑтільки потребує Ð¿Ñ€Ð¾Ð´Ð¾Ð²Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¹ Ð´Ð¾ÐºÐ¾Ð½Ð°Ð½Ð½Ñ Ð² лабиринті Ñхолій Ñ– Ò‘Ð»Ð¾Ñ (хоча таки потребує). Оповіддю тут керує не беззаÑтережна логіка карнавалу, люба молодому й веÑелому "деміюргові", Ñ– не витончена логіка лінґвіÑтики, звична вченому укладачеві антологій, а Ñкептичний Ñ– парадокÑально іронічний Ð¿Ð°Ñ‚Ð¾Ñ Ð·Ñ€Ñ–Ð»Ð¾Ð³Ð¾ поета, мандрівника Ñвітами, розвідника потаємних надр Центральної Ñ– проÑто Европи, Ñкий приÑкіпливо ревізує Ñамі підвалини Ñ– цілий фундаментальний лекÑикон колиÑÑŒ баґательного Ñ– неÑуперечливого бубабіÑÑ‚Ñького парадизу. Із тієї тотальної ревізії ÑкоÑÑŒ непомітно та безпомильно виÑновуєтьÑÑ Ñ‚Ð¾Ñ‚Ð°Ð»ÑŒÐ½Ð° невідворотніÑть Ñмерти, прикрої, але, поза тим, не жахливої. Ð”Ð»Ñ ÐµÐ¿Ñ–ÐºÑƒÑ€ÐµÐ¹Ñ†Ñ Ðндруховича виÑновок не Ñказати б геть зовÑім неочікуваний. Зрештою, щойно він закінчив пере(у)кладати Ñвою антологію американÑької поезії, а хіба О'Гара чи Ешбері не Ñаме цього (хоча не тільки цього) навчають? Ð¦Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ð·Ð° Ñмертна онтологіÑ, влаÑне, Ñ– Ñ” глибинним Ñюжетом оповіді, найголовнішим рушієм химерного наративу, Ñ– його головним героєм – поруч із іншими дійÑними й удаваними поÑтатÑми, отими зникомими Цумбрунненнами, Пепами, Ðнтоничами, ОрфеÑми – Ñ” така Ñобі тлінна людина, певна людина, котра пише роман, подорожує потÑгом між Сучавою та БухареÑтом, іде Ñобі на південь Ñ– трохи на захід, аж раптом уÑвідомлює, що подорож Ñ†Ñ â€“ "ніщо інше, Ñк епілог. І тому цей потÑг – центральноевропейÑький, ці кукурудзÑні та ÑонÑшникові Ð¿Ð¾Ð»Ñ Ð·Ð° вікном – РумуніÑ, ці Ñміттєзвалища навколо бетонних почвар – ЦиганіÑ, а Ñ†Ñ Ð½ÐµÑкінченна гориÑта Ñмуга на обрії – Карпати. Ðле хто в такому разі цей єдиний у вÑьому вагоні паÑажир, цей Ñ?"
SEARCHING FOR PRICES...